До проблеми співвідношення об’єкта та предмета наукового пізнання

Руденко О.В., к.ф.н, КНУТШ

Проблема співвідношення об’єкта й предмета пізнання відноситься до числа основних теоретико-пізнавальних проблем. Від того, яким чином буде вирішена ця проблема залежить напрям майбутнього дослідження, вибір наукової проблематики, методів дослідження. В філософській літературі існують погляди, що між об’єктом та предметом пізнання немає різниці, або , що на емпіричному рівні наукового пізнання немає потреби розрізняти об’єкт та предмет. Все це потребує розгляду співвідношення цих понять та більш детальної розробки їх змісту.

Під об’єктом пізнання, на нашу думку, потрібно розглядати об’єктивні властивості, зв’язки та відношення, що включені в процес пізнання. Тобто, мова й де не просто про об’єктивну дійсність чи даність, а про те, що об’єктом пізнання будь-яке явище стає лише в тому випадку, коли воно включене в процес пізнання. Поняття об’єкту пізнання не є константним. Воно постійно збагачується завдяки розвитку наукових знань. Особливе значення тут відіграють так звані фундаментальні природничі науки – фізика, математика, біологія тощо.

На відміну від об’єкта пізнання, зміст якого залежить від суб’єкта, що його пізнає, предмет пізнання формується саме пізнаючим суб’єктом. Саме він формує зміст та структуру предмету пізнання. Але потрібно враховувати й те, що предмет пізнання, його зміст та структура обумовлюються також й об’єктом пізнання. Виключне значення в процесі формування предмету пізнання має накопичене теоретичне знання про об’єкт, який вивчається. Також, великий вплив на формування предмету пізнання мають гносеологічні концепції, на основі яких вибудовуються теоретичні уявлення про сутність об’єкту пізнання, зміст предмету пізнання, про співвідношення об’єкта та предмета пізнання.

Поняття об’єкт пізнання та предмет пізнання виконують не однакові функції в процесі наукового пізнання. Поняття об’єкт пізнання виражає об’єктивне існування вивчаємих явищ, їх властивостей та законів розвитку. Поняття об’єкт пізнання орієнтує дослідника на глибинне вивчення сутнісних, об’єктивних сторін вивчаємого об’єкта в різних формах. Таким чином, об’єкт пізнання виступає як вихідне поняття для інтерпретації змісту наших знань.

Поняття предмета пізнання виражає та фіксує ті властивості, зв’язки та закономірності розвитку вивчаємого обєкта , які вже включені у наукове пізнання та мають певні логічні форми, тобто, саме предмет пізнання визначає межі, в рамках яких вивчається той чи інший обєкт. В ньму у концетрованому вигляді формулюються пізнавальні завдання тої чи іншої науки, визначаються головні напрямки наукового дослідження.

Таким чином, взаємозвязок предмета та обекта пізнання має важливе значення в процесі науквого дослідження. Саме він дає можливість наукової інтерпретації змісту формулюємих в процессі дослідження знань й строго визначає межі, в яких ця наука може вивчати своїми методами та засобами обэктивны явища, їх власивості, звязки та закономірності розвитку.

Руденко О.В. До проблеми співвідношення об’єкта та предмета наукового пізнання //Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського ф-ту-2005”. Матеріали доповідей та виступів. – Частина 2. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. – С.80-81