МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Лектор: к.філос. н., доцент Комар Олена Вікторівна

ВСТУП

Навчальна дисципліна Методологія та організація наукових досліджень

(назва дисципліни)

є складовою освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» галузі знань 0203 «Гуманітарні науки»

(зазначити відповідний рівень) (зазначити)

з напряму підготовки 020303 «Філологія», спеціальності - 8.02030302 «Мова і література (західноєвропейська, східна, російська, класична, слов»янська)», 8.02030306 «Фольклористика», 8.02030305 «Літературна творчіть».

Дана дисципліна є нормативною з циклу професійно-орієнтованої гуманітарно-наукової підготовки

за спеціальністю 8.02030302 «Мова і література (англійська, німецька, французьська, іспанська, новогрецька, слов’янські мови,».

Викладається у І семестрі 2 курсу магістратури в обсязі – 48 год. [1]

(1 кредити ECTS[2]) зокрема: лекції – 17 год., семінарські заняття – 17 год., самостійна робота – год. У курсі передбачено 1 змістовний модуль та 1 модульна контрольна робота. Завершується дисципліна – заліком.

Мета дисципліни – здобуття студентами базових знань з методології, методики та організації наукової діяльності для забезпечення їхньої професійної підготовки у якості науковців.

Завдання – - ознайомлення студентів з сучасними методологічними концепціями, з основами методології наукового пізнання та з методикою наукових досліджень як загальнонаукових, так і спеціальних;

- формування цілісного уявлення про науково-дослідницький процес;

- набуття дослідницьких навичок, усвідомлення цілей наукового дослідження, формування навичок правильного виконання кваліфікаційних і наукових робіт (магістерської роботи, статті, дисертації).

Структура курсу

В результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

- розуміти значення методологічної підготовки для професійної діяльності вченого;

- знати характеристики основних методів наукового пізнання (індукція, дедукція абдукція) та методологічних моделей (гіпотетико-дедуктивна та емпірична індуктивна) ;

- засвоїти основні критерії оцінки наукового знання і вимоги до організації дослідницької діяльності;

- розрізняти рівні методологічної організації наукової діяльності: загальнометодологічний, конкретнометодологічний, методику і техніку виконання дослідження;

- мати уявлення про комплекс методологічних підходів і розуміти специфіку їх застосування у науковому дослідженні;

- бути ознайомленим з широким колом актуальних філософських та методологічних проблем науки.

вміти:

- застосовувати загальнометодологічні принципи у науковій діяльності;

- проводити пошук науково значимої інформації, опрацьовувати і систематизувати наукову літературу;

- оформлювати кваліфікаційні роботи згідно загальних вимог;

- розрізняти емпіричний та теоретичний рівні дослідження, вміти методологічно опрацьовувати емпіричний матеріал і будувати гіпотези на основі абдукції;

- аргументовано пояснити різницю між різними методологічними підходами до науки;

- вільно орієнтуватися у структурі наукового дослідження, розрізняти основні етапи і виокремлювати найбільш значимі для кожного етапу дослідження елементи.

Місце навчальної дисципліни у структурно-логічній схемі освітньо-професійної програми підготовки фахівця за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем:

курс “Методологія та організація наукових досліджень” є нормативним курсом для підготовки кваліфікаційного рівня магістрів.

Контроль знань і розподіл балів, які отримують студенти.

Контроль здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

У змістовий модуль 1 (ЗМ1) входять теми 1 - 4, а у змістовий модуль 2 (ЗМ2) – теми 5 - 8. Обов’язковим для заліку є

1) виконання модульної письмової роботи;

2) наявність результатів ситуативного лекційного контролю або письмового відпрацювання лекційних тем у випадку роботи студента за індивідуальним графіком.

Оцінювання за формами контролю[3]: (як приклад)

	*ЗМ1*		ЗМ 2
	Min. – _ балів	Max. – __ бали	Min. – __ бали	Max. – __ балів

Модульна контрольна робота	5	20
Ситуативний тест (експрес-контроль на лекціях)	5	30	5	30
*^„3”*– мінімальна/максимальна оцінку, яку може отримати студент. ¹– мінімальна/максимальна залікова кількість робіт чи завдань.

Для студентів, які набрали сумарно меншу кількість балів, ніж критично-розрахунковий мінімум – 20 балів, для одержання заліку обов’язково слід виконати модульну контрольну роботу, а також письмове відпрацювання лекційних тем.

У випадку відсутності студента з поважних причин відпрацювання та перездачі МКР здійснюються у відповідності до „Положення про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу” від 1 жовтня 2010 року.

При цьому, кількість балів:

· 1-34 відповідає оцінці «незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням дисципліни;

· 35-59 відповідає оцінці «незадовільно» з можливістю повторного складання;

· 60-64 відповідає оцінці «задовільно» («достатньо»);

· 65-74 відповідає оцінці «задовільно»;

· 75 - 84 відповідає оцінці «добре»;

· 85 - 89 відповідає оцінці «добре» («дуже добре»);

· 90 - 100 відповідає оцінці «відмінно».

Шкала відповідності (за умови заліку)

За 100 – бальною шкалою	За національною шкалою
90 – 100	Зараховано
85 – 89
75 – 84
65 – 74
60 – 64
1 – 59	не зараховано

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Тематичний план дисципліни

№	Назва теми	Години
№	Назва теми	Лекції	Модульна контрольна робота	Сам. робота
Методологія та організація наукових досліджень Змістовий модуль 1. Основи загальнонаукової методології
1	Наука у сучасному світі	2		1
2	Методологія, методика і методи наукового дослідження	2		1
3	Методологічні концепції, засновані на індукції та дедукції. Позитивізм і критичний раціоналізм	2		1
4	Релятивістські методологічні концепції: прагматизм, конвенціалізм та інструменталізм	2	3	1
Змістовий модуль 2. Філософсько-методологічні засади лінгвістики
5	Аналітична методологія як методологічна основа семантики. Проблема значення, референції і істини	2		1
6	Методологія мовної прагматики: теорія мовленнєвих актів	2		1
7	Методологічні підходи до художнього перекладу. Герменевтика як лінгвістична методологія	2		1
8	Когнітивний підхід до лінгвістичних досліджень. Метафорична концепція мови Дж.Лакоффа.	2		1
	*Всього годин*

Плани лекцій

Тема 1.

Методологічні та філософські засади науки

1. Наука у техногенній цивілізації.

2. Основні підходи до розуміння науки.

3. Особливості наукової діяльності. Принципи, норми і критерії наукового знання.

4. Методологічні відмінності між гуманітарними та природничими науками.

5. Глобальні наукові революції і типи наукової раціональності.

Література

Основи методології та організації наукових досліджень: навчальний посібник для студентів, курсантів, аспірантів і ад’юнктів. – К.: ВПЦ "Київський університет", - 2010.

Голдстейн М., Голдстейн И.Ф. Как мы познаем. Исследование процесса научного познания. – М.: Знание, 1984.

Добронравова І., Білоус Т., Комар О. Новітня філософія науки. – К.: «Логос», 2009.

Кохановский В.П. Философия и методология науки. Учебник для высших учебных заведений. — Ростов-на-Дону, „Фенікс”, 1999.

Кун Т. Структура научных революций. - М., 1975.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология научного исследования. – М.: Либроком. – 280 с.

Тема 2.

Методологія, методика і методи наукового дослідження

1. Поняття наукового методу. Метод, методологія, методика.

2. Основні етапи організації стандартного наукового дослідження.

3. Основні методи наукового дослідження: емпіричні, теоретичні, загальнонаукові.

4. Роль експерименту, індукції та дедукції у методологічному розвитку науки.

5. Популярні методологічні моделі: гіпотетико-дедуктивна і емпірична індуктивна.

6. Абдукція і висновок до найкращого пояснення. Методологічні процедури верифікації, обґрунтування і фальсифікації.

Література

Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике: Учеб.

пособие. — М.: Высш. шк., 1991.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология научного исследования. – М.: Либроком. – 280 с.

Рузавин Г.И. Методология научного исследования: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

Эко Умберто, Как написать дипломную работу. Гуманитарные науки: учебно-методическое пособие /пер. с ит. Е.Костюкович. – М.: Книжный дом "Унивеситет", 2003.

Тема 3.

Методологічні концепції, засновані на індукції та дедукції. Позитивізм і критичний раціоналізм

1. Основні риси позитивістської науки. Поняття позитивного знання. Редукціонізм, емпіричне обґрунтування та індуктивізм.

2. Етапи розвитку позитивізму. Позитивізм І та ІІ хвилі. Закон трьох стадій розвитку О.Конта.

3. Діяльність Віденського гуртка. Принцип верифікації і критерій демаркації науки та метафізики.

4. Методологічна концепція фальсифікаціонізму. Різновиди фальсифікаціонізму: наївний, методологічний і витончений фальсифікаціонізм.

5. Критичний раціоналізм. Проблема зростання наукового знання.

Шлик М. Поворот в философии // Аналитическая философия. Избранные тексты. М., 1993.

Карнап Р., Нейрат О., Хайнс Х. Научное миропонимание. Венский кружок // www. philosophy.ru

Хакинг Я. Представление и вмешательство. - електронна версія: http://ru.philosophy.kiev.ua/library/hacking/index.html

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Поппер К.Р. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

Современная философия науки: Знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада. Хрестоматия. - М: Логос, - 1996.

Хахлвег, К., Хукер, К. Эволюционная эпистемология и философия науки // Современная философия науки: знание, рациональность и ценности в трудах мыслителей Запада. — М., 1996

Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход. — М.: Эдиториал УРСС, 2002.

Тема 4.

Релятивістські методологічні концепції: прагматизм, конвенціоналізм та інструменталізм

1. Ідеї прагматизму та їх вплив на філософію науки. Методологічний зміст прагматизму. Прагматична теорія істини.

2. Конвенціоналізм А.Пуанкаре. Проблема статусу аксіом геометрії та її вирішення А.Пуанкаре. Конвенціоналізм і неевклідові геометрії. Конвенціоналізм як дедуктивістська методологічна програма.

3.Інструменталізм: між прагматизмом і конвенціоналізмом. Проблема істини.

4. Мовний релятивізм і теза Дюгема-Квайна.

Література

Пуанкаре А. Наука и гипотеза// Пуанкаре А. О науке. - М., 1983.

Пуанкаре А. Ценность науки// Пуанкаре А. О науке. - М., 1983.

Джемс. В. Прагматизм. –К.,1995.

Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология.- М., 1998.

Куайн У. Ван О. Слово и объект. — М: Логос, 2000. Глава 2. Перевод и значение. Глава 4. Причуды референции. — С.43-101, 148-183.

Тема 5.

Аналітична методологія як методологічна основа семантики. Проблема значення, референції і істини

1. Метод аналізу мовних виразів і його застосування для вирішення наукових проблем.

2. Вчення про мову Г.Фреге. Семантичний трикутник (знак-смисл-значення). Логіцизм.

3. Роль „Логіко-філософського трактату” Л.Вітгенштайна у філософії мови. Мова як картина думки. Теорія значення і метод верифікації.

4. Проблема побудови референційної семантики. Логічний синтаксис мови. Референція як онтологічна і лінгвістична проблема.

5. Поняття „екстенсіонал” та „інтенсіонал”; їх відношення до інших семантичних понять (референт, конотат, денотат, смисл, значення). Інтерналізм та екстерналізм у семантиці.

6. Теза „лінгвістичного поділу праці”. Роль спеціалістів у визначенні значень термінів природних видів.

Література

Фреге Г. Логические исследования. — Томск: издательство „Водолей”, 1997.

Рассел Б. Логический атомизм // Аналитическая философия: Становление и развитие (антология). — М.: ДИК, „Прогресс-Традиция”, 1998. — С.17-37.

Никоненко С.В. Аналитическая философия: основные концепции. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007.

Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження. — К.: Основи, 1995. С. 5-86.

Лебедев М.В., Черняк А.З. Онтологические проблемы референции. — М.: Праксис, 2001. Гл. 1. Референция и содержание мира. — С. 14-29.

Патнэм Х. Значение значения / Философия сознания. — М.: ДИК, 1999. — С. 164-234.

Путнам Х. „Гипотеза врожденности” и объяснительные модели в лингвистике // Философия языка / Ред.-сост. Дж.Р. Серл. — М.: Едиториал УРСС, 2004. — С. 178-190.

Тема 6.

Методологія мовної прагматики: теорія мовленнєвих актів

1. Вплив вчення «пізнього Вітгенштайна» на філософію буденної мови (лінгвістичну філософію). Переорієнтація на дослідження природних мов у вченні оксфордської школи.

2. Теорія мовленнєвих актів Дж.Остіна. Слово як дія. Констативи і перформативи.

3. Типи мовленнєвих актів. Локуція, ілокуція, перлокуція.

4. Лінгвістичні параметри розрізнення ілокутивних актів (Дж.Сьорл).

5. Спілкування і мовні конвенції — концепція Д.Девідсона. Критика ідеї неперекладності на основі концептуальних схем. Метафори у мові.

Література

Остин Дж.Л. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С. 22-130.

Остин Дж.Л. Перформативы-констативы // Философия языка / Ред.-сост. Дж.Р. Серл. — М.: Едиториал УРСС, 2004.

Остин Дж.Л. Значение слова / Избранное. — М.: Идея-Пресс, ДИК, 1999. — С. 308-326.

Стросон П.Ф. Намерение и конвенция в речевых актах // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С. 131-150.

Серль Дж.Р. Что такое речевой акт? // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С.151-169.

Серль Дж.Р. Классификация иллокутивных актов // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. Теория речевых актов. — М., 1986. — С.170-194.

Дэвидсон Д. В защиту конвенции Т / Исследования истины и интерпретации. — М.: Праксис, 2003. — С.108-121.

Дэвидсон Д. Радикальная интерпретация / Исследования истины и интерпретации. — М.: Праксис, 2003. — С. 182-201.

Дэвидсон Д. Что означают метафоры / Исследования истины и интерпретации. — М.: Праксис, 2003. — С. 336-361.

Дэвидсон Д. Общение и конвенциональность / Исследования истины и интерпретации. — М.: Праксис, 2003. — С. 362-383.

Тема 7.

Методологічні підходи до художнього перекладу. Герменевтика як лінгвістична методологія

1. Особливості перекладу художніх і філософських творів. Проблема співвідношення оригіналу і перекладу. Переклад мистецького твору і переклад як твір мистецтва.

2. Завдання перекладача за В.Беньяміном. Проблема національної ідентичності тексту.

3. Герменевтика як метод, загальногуманітарна та лінгвістична методологія і філософський напрям. Основи герменевтичного тлумачення тексту.

4. Герменевтична концепція Г.Ґ.Ґадамера.

5. Переклад неперекладаного у герменевтичній методологічній практиці. Принцип диференціації перекладності.

Література

Беньямін В. Завдання перекладача / Вибрані твори. — Львів: Літопис, 2002. — С. 23-38.

Ґадамер Г.Ґ. Істина і метод. — Т. 1. — К.: Юніверс, 2000.

Эко У. Сказать почти то же самое. — СПб.: Symposium, 2006.

Gadamer H.-G. Philosophie und Poesie / Gesammelte Werke. — Bd. 8. — Tubingen, 1995. — S. 232-239.

Рикер П. Парадигма перевода // Лингвистические аспекты теории перевода. Хрестоматия. — Ереван: Лингва, 2007. — С. 288-305.

Богачов А. Можливість перекладу. До герменевтичної феноменології перекладу // Філософська думка. — №3. Філософія перекладу. — 2010. — С. 5-21.

Васильченко А. Перекладання неперекладностей: семіотична проблема і філософський метод // Філософська думка. — №3. Філософія перекладу. — 2010. — С. 138-147.

Тема 16. Когнітивний підхід до лінгвістичних досліджень. Метафорична концепція мови Дж.Лакоффа

1. Концепція „втіленого пізнання” і „втіленого розуму” як філософсько-наукова основа когнітивного підходу в лінгвістиці.

2. Сучасні підходи до вивчення мов і проблем перекладу у когнітивній науці і теорії штучного інтелекту. Проблема машинного перекладу і алгоритмізації ментальної діяльності — когнітивістська критика.

3. Мовні концепти, метафори і істина (Дж.Лакофф). Метафоричність мислення.

4. Методологічне застосування когнітивного підходу до мови у сучасній лінгвістиці.

Література

Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем. — М.: Едиториал УРСС, 2004.

Лакофф Дж. Женщины, огонь и опасные вещи. Что категории языка говорят нам о мышлении. — М.: Языки словянской культуры, 2004.

Varela F., Thompson E., Rosh E. The Embodied Mind. Cognitive Science and Human Experience. — Cambridge, Massachusetts, London, England: The MIT Press, 1986.

Арбиб М. Метафорический мозг. — М.: Едиториал УРСС, 2004. Гл. 1. Мозг, поведение и метафора. — С. 15-30.

Теми для самостійної роботи

Модуль 1.

1. Особливість використання емпіричних методів у лінгвістиці.

2. Принципи, постулати і норми наукового дослідження.

3. Побудова наукової теорії.

4. Основні методологічні концепції ХХ-ХХІ ст.

5. Методи і методика виконання магістерської роботи.

6. Методологічні засади дослідження мови у лінгвістиці.

7. Методологічні і філософські засади науки.

8. Розвиток науки: еволюційні, кумулятивістські та революційні підходи.

9. Типи наукової раціональності.

10. Місце науки у сучасному світі.

Модуль 2.

1. Семантична концепція Г.Фреге.

2. Теорія референції Б.Рассела.

3. Мовна картина світу у праці Л.Вітгенштайна „Логіко-філософський трактат”.

4. Проблема радикального перекладу і невизначеності перекладу (концепція В.Квайна).

5. Погляди Д.Девідсона на проблему перекладу.

6. Екстенсіональна семантика Г.Патнема.

7. Філософські проблеми референції.

8. Застосування теорії мовленнєвих актів у перекладацькій практиці.

9. Герменевтична методологія перекладу.

10. Концепція перекладу В.Беньяміна.

11. Аналітичний метод у перекладознавсті.

12. Теорія метафор Дж.Лакоффа.

13. Когнітивний підхід до проблеми мови.

14. Типологія мовленнєвих актів Дж.Остіна і Дж.Сьорла.

Питання до заліку

1. Основні підходи до розуміння науки.

2. Принципи та критерії наукового пізнання.

3. Типи наукової раціональності.

4. Поняття наукової революції.

5. Методологія, методика та організація наукового дослідження: порівняльний аналіз.

6. Основні етапи наукового дослідження.

7. Емпіричні методи науки.

8. Загальнонаукові методи.

9. Гіпотетико-дедуктивна модель наукового дослідження.

10. Індукція, дедукція та абдукція.

11. Позитивістський образ науки.

12. Критичний раціоналізм як методологічна програма.

13. Релятивістські тенденції у сучасній науці і методології.

14. Конвенціоналізм і прагматизм.

15. Семантичний трикутник Г.Фреге. Співвідношення смислу і значення.

16. Основні теорії референції.

17. Роль „Логіко-філософського трактату” Л.Вітгенштайна у становленні аналітичного методу.

18. Референційна непрозорість і радикальний переклад (В.Квайн).

19. Аналітична філософія як методологічна основа у лінгвістиці.

20. Поняття „інтенсіонал” та „екстенсіонал” у сучасній семантиці.

21. Екстерналістський та інтерналістський типи семантичних теорій.

22. Методи лінгвістики.

23. Теорія мовленнєвих актів.

24. Слово як дія (Дж.Остін). Перформативи і констативи.

25. Роль конвенцій у мовленнєвих актах.

26. Проблема перекладу художніх текстів: методологічний аспект.

27. Герменевтична методологія.

28. Когнітивна модель мови. Метафора і мислення (Дж.Лакофф).

[1] Зазначається загальна кількість годин, які виділено на дану дисципліну згідно навчального плану відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

[2] кредитів ECTS – кредит кратний 36 годинам (Наприклад, 3 кредити ECTS відповідає 108 год.).

[3] Див. Положення про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу від 1 жовтня 2010 року, а також Розпорядження ректора «Про методику розрахунку підсумкової оцінки дисциплін, які читаються два і більше семестри» від 29 вересня 2010 року