Плани семінарських занять

та теми лекцій

 

Філософська пропедевтика. Витоки європейської філософії: Антика, медієвістика та новочасова філософія

 

ТЕМА 1. Вступ до філософії

Лекція 1. (2 год.)

   Філософська пропедевтика. Практична та теоретична філософія. Різноманіття філософських дисциплін: виникнення та предметна сфера: онтологія, гносеологія, етика, естетика, філософія науки, філософія історії, філософія мови тощо. Історія філософії: лінійна концепція часу. Специфіка філософського знання. Проблемний підхід до вивчення філософії. Методологія прочитання філософських текстів.

Семінарське завдання  1 (2 год.)

Пропедевтика

Форма проведення: полілог, обговорення

1.     Філософія та її предмет.

2.     Теоретична та практична філософія. Розподіл філософських дисциплін; генеалогія назв.

3.     Філософське і наукове знання. Чи є філософія наукою?

4.     Сучасні підходи до вивчення філософії. «За»і «проти» викладання філософії на різних факультетах (природничі, технічні, гуманітарні).

 

Література для підготовки:

 

1.     Кант И. Спор факультетов //Собрание сочинений в 8-ми томах. Т. VII.- М.: Чоро, 1994. – С. 57-137.

2.     Мамардашвили М. Как я понимаю философию (беседа)// Вестник высшей школы. - 1989. - № 9. - С.80-87.

3.     Ортега-и-Гассет Х. Чтотакоефилософия? / Х. Ортега-и-Гассет. – М.: Наука, 1991. – С. 51-192.

4.     Поппер К. Все люди – философы: Как я понимаю философию – пер. с нем.                  И.З. Шишкова/ Карл Поппер. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – С. 5- 23.

 

   Відео:

 

1.     А.Баумейстер. Какчитатьфилософские тексты.

2.     PasticheProject. «Doxa» – філософський серіал (1-3 серія).

 

Акценти підготовки: тези, ключові слова.

 

ТЕМА 2 Антична філософія: онтологія та гносеологія досократичного та класичного етапу

Лекція 2. (4 год.)

   Антична філософія: досократичний, класичний та елліністично-римський етапи. Піфагорійський союз. Натурфілософія «фісіологів» та «метафізиків». Онтологія  - поняття ідея за Платоном та теорія пізнання як пригадування. Діалог як стиль написання текстів. Платонова академія – перша навчальна інституція. Аристотель та його «Метафізика». Антична софістика та нтичний гносеологічний ідеал.

     Основні школи елліністично-римського періоду: стоїки, скептики, епікурейці, неоплатоніки. «Сім вільних мистецтв».

 

 

 

Семінарське заняття 2 (2 год.)

Антична філософія І

Форма проведення: аналітична робота над текстом, обговорення першоджерела

1.     Антична філософія як спосіб життя.

2.     Фісіологидосократичного періоду: перехід від міфу до логосу:

-         Піфагорійський союз: теорія чисел;

-         Мілетська школа: пошук першопричини буття;

-         Елейська школа: апорії Зенона;

-         Атомісти: поняття «атом»;

3.     Тлумачення поняття «логос» у Геракліта. Робота «Про природу» - першоджерело.

 

Література для підготовки:

1.  П. Адо. ЧтотакоеАнтичнаяфилософия? С.13-38.

2.  Шредингер. Каковы же основные особенности?// Природа и греки.

3.  М. Хайдеггер. Гераклит.

4.  Ямвлих. О Пифагоровойжизни.

Першоджерело: Герактіл. Про природу// Філософія: Хрестоматія : навч. посіб. для бакалаврів фізико-математичних та природничих спеціальностей / О.В.Комар, А.А.Кравчук, О.В.Руденко та ін.; загальна ред. докт. філософ. н., проф. Добронравова.– К., 2010. –  С. 82-100.

 

Підручники:

1.Кунцман П.,Буркард Ф.-П.,Видман Ф.Атлас по філософії. -  М. Рыбари, 2002. – 134 с.

2. Реале и Антисери. Западнаяфилософия от истоков до наших дней. Т1. 2003 – СПБ,. с. 25-53.

 

 

 

Семінарське заняття 2(2 год.)

Антична філософія ІІ

Форма проведення: обговорення першоджерела завдяки використанню діалектичного методу; полілог.

 

1.     Філософ, «софос», софіст: спільне та відмінне.

2.     Філософування Сократа: «маєвтика», «діалектика», «даймонія», «евдемонія».

3.      Платонова Академія: концепція Пайдеї.

4.     Висока класика: тлумачення «ідеї» за Платоном (ідея Блага).

5.     Лікей Аристотеля: перипатетика як спосіб викладання.

6.     Чуття та метафізика в теорії пізнання: «суще», «сутність», «форма», «матерія».

 

Література для підготовки:

1.     Слезак. Т.А. Какчитать Платона. С. 34-82; 207-277.

2.     Диллон Д. Наследники Платона. Исселд. Древней Академии. СПБ – 2005. – С. 12-29.

3.     Адо. ЧтотакоеАнтичнаяфилософия С. 38-55; 67-89.

4.     Кассен. Б. Эффектсофистики.

Першоджерело: Платон. АлкивиадI / Диалоги. - М.: Мысль, 1986. — С.  175-223.(Серия Философское наследие)  т. 98.

Підручники:

1.  Реале и Антисери. Западнаяфилософия от истоков до наших дней. Т1. 2003 – СПБ,. С. 62-68; 77-82.

2.  Кунцман П.,Буркард Ф.-П.,Видман Ф.Атлас по философии. -  М. Рыбари, 2002.

 

 

ТЕМА 2. Філософія Середніх віків: поява класичного етапу розвитку науки

Лекція 3 (2 год.)

   Середні віки: доба християнства та вплив грецької філософії. Патристика та схоластика. Климент Олександрійський, Августин Аврелій, Тома Аквінський – представники різних традицій в середньовічній філософії. Метафізика та теорія пізнання: катафатика та апофатика. Питання часу, проблема взаємовідношення тіла й душі, віри та розуму. Суперечка про універсалії: концептуалізм, номіналізм, реалізм. Перші навчальні заклади Європи: школи та університети. Система навчання. Аристотелізм та неоплатонізм. Пізнє Середньовіччя та доба Відродження. Відновлення Платонової Академії в Кареджі. Доба Відродження.

Семінар 4 (2год.)

Середньовічна філософія І

Патристика

Форма проведення: обговорення першоджерела, робота з текстом, полілог.

 

1.      Пізня Античність або Раннє Середньовіччя:

1.2.         Апологетика, патристика (латинська та візантійська), «гнозис» та гностики.

1.3.         Нікейський символ віри (SymbolumNicaeum).

2.       Концепція «внутрішньої свідомості» часу Августина Аврелія.

 

Першоджерело:  Августин Аврелій.  Сповідь. Частина XI-XXХІ. Пер. З латини. Ю. Мушак; Післям. С. Здіорука. – К.: Вид-во Соломії Павличко  «Основи», 2008. – С. 220-236.

 

Література для підготовки:

1.     Гайденко П.П. Время. Длительность. Вечность. Проблема времени в европейскойфилософии и науке. – М.: Прогресс-Традиция, - С. 55-68.

 

Підручники:

1.     Коплстон Ф. Историяфилософии в Средниевека / Пер. С англ. Ю.А. Алакина. М.: ЗАО Центро–полиграф, 2003. - С. 7-102.

2.     Реале и Антисери.Средневековье //Западнаяфилософия от истоков до наших дней. Т.1-2. 2003 – СПБ., - С. 383-399.

3.     ТатаркевичВл. Историяфилософии.: Пер. С польс./Пер. В.Н. Квасков. – Пермь: Из-во Перм. у-та, 2000, - С. 268-273.

Семінар 5 (2 години)

Середньовічна філософія ІІ

Схоластика (prima)

Форма проведення: аналітична робота над словниковою статтею.

Патристика та схоластика: представники та особливості методів.

1.     Універсалії: «ante rem», «postrem», «in re».

2.     Поява перших середньовічних університетів: історія укладення статутів:

2.1.         Паризький, Болонський, Оксфордський та Кембриджський університети.

2.2.         Чернечі ордені домініканців, францисканців та бенедиктинців. 

2.3.         Quaestionesdisputatae, summa, lectio – раціональність ХІІI ст.

 

Першоджерело: Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Том перший. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2009. – С. 271-275.

 

Література для підготовки:

1.     Баумейстер А. Тома Аквінський: вступ до мислення. Бог, буття і пізнання. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2012. - с. 67-71.

2.     Средневековаяфилософия и цивилизация/Пер. с англ. О.Д. Сидоровой. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2014. – С. 57-87; 126-150. (університети + ордени).

3.     Коплстон Ф. Историяфилософии в Средниевека / Пер. С англ. Ю.А. Алакина. М.: ЗАО Центро–полиграф, 2003. – С. 121-147; 481-488. (університети).

4.     Честертон Г.К. Святой Франциск Ассизский, Святой Фома Аквинский // Вечный человек. М.: ЭКСМО, 2004. – С. 7-103; 305-411.

 

Схоластика (secunda)

Форма проведення: пошук аргументів «proetcontra» щодо «quinqueviae» пізнання Бога – схоластичний метод.

 

1.     Quinqueviae – п’ять шляхів пізнання Бога у філософії Томи Аквінського:

1.1.         Метафізичнедоведення та «фізичні» аргументи.

1.2.         Застосуванняаристотелівськоїметафізики до схоластичноїфілософії.

2.     Онтологічнийдоказбуття Бога Ансельма Кентерберійського:

2.1.         Реконструкціяонтологічного аргументу.

 

Першоджерело:

 

1.      Фома Аквинский. Сумма теологии / Фома Аквинский ; пер. с лат. А. В. Апполонова. – М.: Издатель Савин С. А., 2007, С. 20-28; (В ІІ ч. / Фома Аквинский; ч. I (вопросы 1-64)).

2.      Ансельм Кентерберійський. Прослогіум//Монологіум. Прослогіум. Пер. з лат.мови Ростислава Паранько, вступнастаття, коментаріА.Баумейстра. Львів: Видавництво УКУ 2012. – С. 173-177.

Література для підготовки:

1.     АндрійБаумейстер. Тома Аквінський: вступ до мислення. Бог, буття і пізнання. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2012. -  С. 188-195.

2.     Аналитический теист. Антология АлвинаПлатнинга. Сост. Дж. Ф. Сеннет; пер. с англ. К. В. Карпова; науч. ред. В. К. Шохин. Ин-т философии РАН.— М.: Языки славянской культуры, 2014. — С. 113-144.

3.     БаттістаМондіна. Підручникисистематичноїфілософії: Том 4. Філософіярелігії і теодицея/Пер. з італ. БЗавідняка. – Жовква: Місіонер, 2012. –    С. 93-99.

 

 

ТЕМА 4. Новочасова філософія: поява класичного етапу розвитку науки

Лекція 4. (2 год.)

    Філософія Нового часу та поява критеріїв науковості. Пошук універсального методу пізнання. Раціоналізм та емпіризм. Чуттєве пізнання Ф. Бекона та Дж. Лока. «Метафізичні розмисли» Р. Декарта та поява суб’єкта пізнання. Поняття «ідея» та «метод» пізнання. Індукція та дедукція. Класифікація наук.

   Передумови виникнення німецької класичної філософії. Монізм та плюралізм. Філософія Б. Спінози та  Г. Ляйбніца.

Семінар 6 (2 години)

Новочасова філософія І

Форма проведення: розмисли, аналітична робота з текстом, полілог.

Історія

1.     Гуманізм, відродження, герметизм, Нова академія Платона та скептицизм.

2.     Новий час: чуттєвий досвід, раціоналізм, наука та експеримент.

                                                       Теорія

3.     Френсіс Бекон: велике відновлення наук, «новий органон» та «ідоли пізнання».

4.      «Sienimfallor, sum» Августина та «Cogitoergosum» Декарта – спроба інтерпретації «помилки» та «сумніву»:

4.1.         психофізична проблема: ум та тіло як «композит»;

4.2.         теорія «пасій».

 

Першоджерело:

1.     Августин Аврелий. Творения: В 4 т., Т.3: О градеБожием  (Книга ХІ, 26). СПб.: Алетейя; Киев: УЦИММ-Пресс, 1998. – С.498-499.

2.     Рене Декарт. Медитації про першу філософію / Метафізичні медитації//«Медитації Декарта» у дзеркалі сучасних тлумачень. Жан-Марі Бейсад, Жан-Люк  Марйон, Кім Сан Он-Ван-Кун. Пер з фр. і лат. – К.: Дух і Літера, 2014. – С. 115-176. (Медитація І, ІІ).

Література для підготовки:

1.     ЮргенГабермас. Філософський дискурс Модерну. Пер. з  нім. В.М.Купліна. Четверта хвиля, 2011. – С. 13-23. (Модерн)

2.                ЭтьенЖильсон. Декарт в коллеже Ла Флеш. Противник Декарта/Учение Декарта о свободе и теологии//Избранное: христианская философия/пер. с фр. ианг. – М.:РОССПЭН,2004. –  С. 9-22.

3.                Ернест Ґелнер. Розум і культура. – К.: АКТА, 2004. – С. 15-54.

 

Підручники:Реале и Антисери. От Возрождения до Канта// Западнаяфилософия от истоков до наших дней, – СПБ., 2002 - С. 22-33; 40-43; 48; (доба Відродження); 84-90; 123-127 (Новий час) 142-152. (Бекон)

 Відео: О.Хома. Декарт, про якого нам час довідатись (І, ІІ частини)

https://www.youtube.com/watch?v=7iwsbsgZ_Sg&nohtml5=False

https://www.youtube.com/watch?v=XILSsDszqXQ

Акценти підготовки: відновити мисленнєвий експеримент Декарта, метод сумніву, сформувати словничок термінів: rescogito, resextensa , mens, substantia, compositum, conscientia дуалізм, монізм, індукція, дедукція, пасія).

Семінар 7 (2 години)

Новий час ІІ

Форма проведення: обговорення першоджерела.

1.     Емпіризм та раціоналізм: дві епістемічні позиції чи нероздільні етапи пізнання?

2.     Роль перцепції та рефлексії в утворенні ідей (за Джоном Локком).

3.     Каузальність, знання та ймовірність (за Девідом Ґюмом):

3.1.         Декарт siveҐ’юм: дві моделі теорія пізнання.

4.     Новочасовий та античний скептицизми.

 

Першоджерела:

1.     Джон Локк..Опыт о человеческомразумении. Книга IV / Сочинения в 3-х томах, Т.2 (Философскоенаследие)  / Джон Локк. – М.:Мысль -1985. – С. 3-57.

2.     Девід Ґ’юм. Трактат про людську природу. – Київ: Всесвіт. – 2003. – С. 37-47; 94-97; 109-127; 188-194.

Література:

1.     Панич О. Розвідки з історії скептицизму в британо-американській епістемології / Олексій Панич. – ДонНУ, 2007. – С. 49-55;76-99.

2.   Ернест Ґелнер. Розум і культура. – К.: АКТА, 2004. – С.31-44.

Підручники:

1.    Кунцман П.,Буркард Ф.-П.,Видман Ф.Атлас по філософії. -  М. Рыбари, 2002. – 134 с.

2.    Реале и Антисери. От Возрождения до Канта// Западнаяфилософия от истоков до наших дней, – СПБ., 2002 – С. 217-229; 243-255.

 

 

ТЕМА 5. Німецька класична філософія: експериментально-трансцендентальний метод (2 год.)

Лекція 5.

 

        Німецька класична філософія. Трансцендентальна філософія І. Канта. Значення його “коперніканського перевороту” Рівні пізнання: чуттєвість, розсудок, розум. Апріорі та апостеріорі. “Річ сама по собі” та «межі» пізнавальної діяльності. Етика обов’язку: категоричний імператив.

Суб'єктивний ідеалізм І. Фіхте. Філософія як “науковчення”. Вчення про абсолютне “Я”, принцип «тотожності».

Філософська система  Г. Геґеля. Феноменологія духу Геґеля: проблема пізнання та форми свідомості. Філософія права.

К.Маркс та марксизм. «Економічно-філософські рукописи 1844 р.». Вплив та значення марксистської філософії. Зв'язок соціальної філософії Маркса та Гегеля. Романтизм як філософський напрям: Ф.В, Шелінґ.

 

Семінар 9 (2 години)

Німецька класична філософія

Форма проведення: обговорення, тлумачення понять.

1.     Загальна характеристика німецької класичної філософії.

2.     «Що таке Просвітництво?»: приватне та публічне використання розуму.

3.     Теорія пізнання І. Канта:

3.1.         апріорі та апостеріорі.

3.2.         трасцендентальний метод;

3.3.         феномен та ноумен.

4.     Етика «обов’язку» І.Канта:

4.1.         Категоричний та гіпотетичний імперативи.

5.     Система абсолютного ідеалізму Г.В.Ф. Геґеля.

6.     Діалектичний метод, розвиток, становлення.

7.     Абстрактне та конкретне мислення.

Першоджерела:

1.     Кант И. Ответ на вопрос: чтотакоепросвещение? // Соч. в 4-х томах на немецком и русскомязыках, Т 1. – М.: Издательскаяфирма АО «Ками». – 1993. – С. 125-149.

2.     Кант И. О мнимом праве лгатьизчеловеколюбия // Трактаты и письма. – М.: Наука, 1980. – С. 292-298.

3.     Г. Гегель. Ктомыслит абстрактно // Г. Гегель. Работыразных лет. В 2-х т. – Т. 1. – М.: Мысль, 1970 (Философскоенаследие). – С. 389-394.

Підручники:

1.     Кунцман П.,Буркард Ф.-П.,Видман Ф.Атлас по філософії. -  М. Рыбари, 2002. – С. 137-145.

2.     Дж. Реале, Д. Антисери. Западнаяфилософия от истоков до наших дней. – Кн. 4, гл. 3. – Т. 4: От романтизма до наших дней. – СПб.: Петрополис, 1997. – С. 59-107.

3.     Виндельбанд В. . Историяновойфилософии в еёсвязи с общейкультурой и отдельными науками. В 2-х т. – Т. 2: От Канта до Ницше. – § 68. – М.: Терра – Книжный клуб; Канон-пресс-Ц., 2000 (Канон философии). – С. 321-359; те ж: В. Виндельбанд. От Канта до Ницше: Историяновойфилософии в еёсвязи с общейкультурой и отдельными науками [в 2-х т. – Т. 2]. – М.: Канон-пресс, Кучково поле, 1998 (Канон философии). – С. 307-342.

Акценти підготовки: додати до словничка нові поняття, надати визначення трансцендентальної філософії, сформувати «формулу» категоричного імперативу; система та філософія, негативне значення абстрактного мислення.

Семінар 10 (2 год.)

Німецька класична філософія

 

8.     Загальна характеристика німецької класичної філософії.

9.     Теорія пізнання І. Канта:

9.1.         апріорі та апостеріорі;

9.2.         трасцендентальний метод;

9.3.         антиномії та паралогізми.

10.                       Етика «обов’язку» І.Канта.

11.                       Що таке Просвітництво за Кантом?

12.                       Система абсолютного ідеалізму Г.В.Ф. Геґеля.

13.                       Діалектичний метод.

14.                       Абстрактне мислення та його характеристика з боку Геґеля.

15.                       Напрям романтизм та його представники.

 

Рекомендована література

 

1.       Виндельбанд В.  Историяновойфилософии в еёсвязи с общейкультурой и отдельными науками. В 2-х т. – Т. 2: От Канта до Ницше. – § 68. – М.: Терра – Книжный клуб; Канон-пресс-Ц., 2000 (Канон философии). – С. 321-359; то же: В. Виндельбанд. От Канта до Ницше: Историяновойфилософии в еёсвязи с общейкультурой и отдельными науками [в 2-х т. – Т. 2]. – М.: Канон-пресс, Кучково поле, 1998 (Канон философии). – С. 307-342.

2.       Кант И. Ответ на вопрос: чтотакоепросвещение? // Соч. в 4-х томах на немецком и русскомязыках, Т 1. – М.: Издательскаяфирма АО «Ками». – 1993. – С. 125-149.

3.       Кант И. О мнимом праве лгатьизчеловеколюбия // Трактаты и письма. – М.: Наука, 1980. – С. 292-298.

4.       Кушаков Ю.В. Нариси з історії німецької філософії Нового часу: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.– С. 53-176, 313-371, 515-539.

5.       Г. Гегель. Ктомыслит абстрактно // Г. Гегель. Работыразных лет. В 2-х т. – Т. 1. – М.: Мысль, 1970 (Философскоенаследие). – С. 389-394.

6.       Дж. Реале, Д. Антисери. Западнаяфилософия от истоков до наших дней. – Кн. 4, гл. 3. – Т. 4: От романтизма до наших дней. – СПб.: Петрополис, 1997. – С. 59-107.

7.       Рокмор Т. Гегель. Маркс. Марксизм // Маркс послемарксизма: Философия Карла Маркса. М.: «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2011. - С. 30-89.

8.       Рьод В. Шлях філософії ХІХ-ХХ ст. – Київ: Дух і Літера, 2010. – С. 146-149; 173-17-81; 263-291.

 

 

Додаткова література

 

1.       Гайденко П. П. . Историяновоевропейскойфилософии в еёсвязи с наукой. – Гл. 11. – М: PerSe - СПб.: Университетская книга, 2000 (Humanitas). – С. 395-405; гл. 11.

2.       Гулыга А. В. . Гегель. – М.: Молодаягвардия, 1970 (Жизньзамечательных людей). – С. 95-105; 2-ое изд. – М.: Соратник, 1994 (Серияизбранныхбиографий). – С. 91-98.

3.        Коплстон Ф. Ч. От Фихте до Ницше. – Гл. 9-11. – М.: Республика, 2004. – С. 190-285.

Лекція 6 (4 год.)

 ТЕМА 6. Філософія ХІХ ст.: основні школи

 

    Натуралістичні течії ХІХ ст. Вплив еволюціоністського підходу на розвиток філософії. Позитивізм: перша та друга хвилі. О.Конт (стадіальна теорія розвитку) Г.Спенсер (синтетична філософія). Поява явища сцієнтизму. Класичний етап розвитку науки та його характеристика.

Неокантіанство (марбурзьке те та баденське)

    Антропологічний напрям у філософії. «Філософія життя»:  А. Шопенгауера (воля та уявлення), Ф. Ніцше (нігілізм, воля до влади, надлюдина). Герменевтична філософія В. Дильтая та інтелектуальна інтуїція А. Бергсона. Концепція філософії історії О. Шпенглера.

 

 

Семінар 11(2 год.)

Напрями філософії ХІХ ст.

 

1.     Позитивна філософія: О.Конт, Г.Спенсер.

2.     «Філософія життя». Тлумачення поняття «життя».

3.     Основні періоди філософії життя Ф.Ніцше.

4.     В.Дильтай та герменевтична філософія.

5.     Роль інтуїції у пізнанні. Філософська позиція А.Бергсона.

6.     Значення історії, культури та цивілізації за О.Шпенглером.

 

Завдання для самостійної роботи (1 год.)

1.     Які основні розбіжності між напрямами раціоналізм та ірраціоналізм?

2.     Що спричинило появу такого філософського напряму як «філософія життя»?

3.     Розкрити роль інтелектуальної інтуїції у пізнанні.

 

 

Рекомендована література

 

1.       Дильтай В. Сущностьфилософии. – М.:»Интрада», 2001. – С. 1-17.

2.       Жаклін Р. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки / Пер. З фр.                     В. Шовкун. – К.: Основи, 1998. – С. 11-20.

3.       Ницше Ф. Что аристократично? // Сочинения. В 2-х тт., Т. 1,2. – М.: Мысль, 1990. - С. 717-747.

4.       Ницше Ф. Проблема Сократа // Сочинения. В 2-х тт.. Т. 1,2. – М.: Мысль, 1990. - С.759-765.

5.       Рьод В. Шлях філософії ХІХ-ХХ ст. – Київ: Дух і Літера, 2010. – С. 37-55; 100-129.

 

Додаткова література

 

1.      Гелнер Е. Розум і культура / пер. З анг. Сергія Савченка. – К.:Акта. – С. 151-171.

2.     Ніцше Ф. По той бік добра і зла. Генеалогія моралі / Пер. з нім.                          А. Оношко. – Львів: Літопис, 2002. – С. 5-184.

3.     Шпенглер О. ЗакатЕвропы. Очеркимифологиимировойистории: Гештальт и действительность – Освальд Шпенглер; пер. с нем.,                                             К.А Свасьяна. – М.: Эксмо, 2006. - С. 296-386.

 

Семінар 12 (2 год.)

1.     Антропологічний, онтологічний та лінгвістичний повороти в філософії.

2.     Фройдизм та неофройдизм. Структура людської психіки за Фройдом.

3.     Філософська антропологія та підходи до вивчення людського буття.

4.     Екзистенційна філософія. Представники та короткий огляд концепцій.

5.     Філософія мови Л. Вітгенштайна.

6.     Прагматизм В. Джеймса.

7.     Позитивізм та логічний позитивізм.

8.     Структуралізм та постмодерний дискурс.

9.     Неосхоластика та сучасний томізм.

 

Рекомендована література

 

1.     Джеймс В. Прагматизм. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2000. – 144 с.

2.     Джеймс С. Церковь и постмодернизм. Как найти место в церкви Лиотару, Фуко и Деррида? – Черкассы: Коллоквиум, 2012. – 214 с.

3.     Жаклін Р. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки / Пер. З фр.                     В. Шовкун. – К.: Основи, 1998. – 669 с.

4.     Крафт В. Венский кружок. Возникновениепозитивизма. М.: Идея-прес. – С. 36-203.

5.     Лук’янець В., О. Соболь. Філософський постмодерн.Навчальний посібник для викладачів, аспірантів, студентів вузів, які спеціалізуються в галузі гуманітарних дисциплін. – К. Абрис, 1998. – 352 с.

6.     Рорті Р. Філософія і дзеркало природи / Річард Рорті // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. Хрестоматія: навч. посібник ; пер. с англ. В. С. Пазенка. – К.: Ваклер, 1996 – с. 328-358.

7.     Фрейд З. будуще однойиллюзии; пер. В. Бибихина / Сумерки богов. – М.: Издательствополитическойлитературы, 1990. –  С. 94-143.

 

Додаткова література

1.        Вітгенштайн Л. Тractatus Logico-Philosophicus. Філософські дослідження. - К.: Основи.311 с.

2.        Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – этогуманизм; пер. Санина А. / Сумерки богов. – М.: Издательствополитическойлитературы, 1990. –  С. 319-345.

3.    Фромм Э. Психоанализ и релігія; пер А. Яковлева /  Сумерки богов. – М.: Издательствополитическойлитературы, 1990. –  С. 143-222.

4.    Камю А. Человекбунтующий / Калигула; пер Ю. Денисов, Ю. Степанов. М.: АСТ, 2003. – С. 5-307.

5.    Маритен Ж. Об истине / Жак Маритен // Избранное: Величие и нищетаметафизики ; пер. с франц. Р.  А. Гальцевой. – М. : РОССПЭН, 2004. –                  С. 130-144.